Нас норми, статути, закони
У рамки свої закували,
Незламні, та часом умовні,
Невидимі, проте міцні.
Це добре, це просто чудово,
Інакше ми б просто не знали,
Ну що поробити з собою
У повені тінявих днів.
Ми - люди... Проходимо поруч,
Плечима торкаючись навіть,
Холодні, байдужі, суворі,
Далекі, мовчазні, чужі...
В юрбі цій - ми тіні прозорі,
Свою убиваємо пам'ять...
І в'янем в безсилій покорі,
Йдучи до Тієї межі...
Лиш іноді полумінь Світу
стрілою відтам проникає,
Болючим прозірчастим лезом
Серця захололі пече...
І шепче знекровлена віра:
Величний, ВІН нас споглядає,
Незримий, - у думці, у слові,-
Підтрима зомліле плече.
Себе нарекли "богорівні" -
Підводимо очі угору,
У відчаї ломлячи руки,
В молитві заклякли, німі...
Все просто і мудро доцільно
Вершиться у Світі земному...
Підводиться з тьми, із туману,
Твій Образ в священнім вогні...
