поЧУТЬ²тя
У моєму серці лід
Розтопила теплом
Та залишився слід
Кохання... Облом!
Як жити-бути тепер
Мені кохана скажи
Бо для тебе я вмер
І ти мене не держи
Я терпів страшний біль
Той невимовний страх
Та завжди і поспіль
Я отримував крах
Ми могли бути удвох
Дві такі рідні душі
Та познущався з нас Бог
Ми залишились чужі
Навіщо Бог карає мене
За який такий гріх
А життя моє промине
Без твоїх ніжних утіх
Бо кохання пройшло
Як коротка літня гроза
Боже що на мене найшло
Сльози падають як роса
Ти не жалій моїх сліз
Як не жаліла любов
Я у життя твоє вліз
І тобі являтимусь знов
Жаль не буду я твій
У цім нещаснім житті
Та ніколи забути не смій
Ти тепер моїх почуттів
Автор:Міша Стан, с. Угля, 03 лютого 2016 р.
