Грудень цей тепер без снігу
Осінь дивну залишив,
Перенісши день відлиги
В далі дальнії вершин.
Лігши друкувать сонети
Із планшетом на дивані,
Я чекатиму терцетів
По ту сторону екрану.
Як цікаво – Інтернет
Нам створив це спілкування.
Відправлятиму сонет.
Достучатись намагання.
За вікном прекрасним снігом
Білим все вкрива зима,
А ми разом з теплим сміхом –
Нас на вулиці нема!
Серце як моє бажає
Доторкнутися тебе,
Та я вигляду не знаю:
Хто ти? Де ти? Звідки є?
Павутиння затягнуло,
Припорошила зима.
Я он лайн. Мабуть, заснула,
Та прокинусь не одна.
Лігши друкувать сонети
Із планшетом на дивані,
Я чекатиму терцетів
По ту сторону екрану…
