Кінець листопада... ще трохи, і земля вкриється білою ковдрою. Ще трохи, і прийде зима. Холод проникатиме в будинок, під одяг, оселиться в душі. Найважче пережити зиму, коли ти зовсім один. Я люблю ті зимові дні, коли температура не перевищує 10 градусів морозу, а надворі світить сонечко. Таким дням радітиме кожна людина, від малої дитини до дорослого. Особливо, самотня людина. Ви коли-небудь звертали увагу на стареньких бабусь з дідусями? Звісно, що звертали. Можливо, зараз хтось з вас згадає, як одного разу навіть перевів старенького через дорогу, або допоміг донести важку сумку до будинку, або навіть грошима допоміг. А чи замислювалися ви хоч на мить про те, як одинокі дідусі та бабусі проводять зиму? Як весь день проводять насамоті в холодному будинку, згадуючи свою молодість, перегортаючи тремтячою рукою листки потрісканого фотоальбому. А потім, засинають, зігріті обіймами теплих спогадів, у напів-порожньому будинку. Але як вони радіють, коли холодного зимового ранку, їх зустрічає сонце.
... Я б тільки хотіла, щоб ви не обминали стареньких дідусів й бабусь, яких зустрінете на своєму шляху. Не будьте байдужими до чужої самотності! Адже ми з вами не знаємо, якою буде зустріч з нашою старістю...
