Затишно на серці і солодко мріється,
Бабине літо тремтливо на сонці сія,
Туманами криється , дощиком миється
Осінь - зваблива красуня моя.
Осінню любиться , осінню губиться
душа у багрянці розкішних дібров,
Вітер із листом ніжно голубиться,
Навесні ж бо зустрінуться знов.
Легенько кружляє він у танці осінньому,
Вальсує в пожовклому листі беріз,
Хмарки розганяє у небі привільному,
Обіймає червону калину від сліз.
Теплій днині ще радієш , втішаєшся,
Вабить неба прозора ще синь...
До тої краси своїм серцем торкаєшся,
Гріє душу красуня - ОсІнь.
Гарно і ностальгічно...
Але в закінчені чогось недостає...
А якщо так:
Легенько кружляє він у танці осінньому,
Вальсує в пожовклому листі беріз
Хмарки розганяє у небі привільному,
Обнімає калину червону від сліз...
Буду радий, якщо пригодиться
Натхнення Вам!
Калинонька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Володимире , я внесла зміни . Ваш варіант
мені дуже сподобався ! Спасибі за допомогу ! Мій вам уклін!