В цьому світі - одна "/милість/":
палають будинки, помирають солдати.
О! дзвенить джерело, сміються діти.
Ні... ти - з автоматом, навкруги - в диму село.
Де? Де дзвін? Де радість й добро?
Немає живої тут хати,
трава почорніла і мармуром вкрились поля.
Люди! Треба жити, а не виживати,
робити, а не реставрувати,
і цвісти, допоки сонце не закрили гармати.
Все... сонця не видно... ти став солдатом,
б'ють дзвони, нам треба тікати.
Зупинись! Зачекай. Від кого тікаєш?
Від того, що свист почув угорі?
Чи, може, від того,
що пісня весела перестала лунати?
А ти поміркуй...
Що ти зробив для своєї землі?!
