Це літо не таке вже і хороше,
Бо йдуть, дощі на дворі і в душі.
Воно мовчить, та й я мовчу, проте так щось тривожить
Й не посилай сонце іскри золоті.
Я вже не йду за течією, як зазвичай,
Ляга на мої руки вибір не легкий,
І кожен раз я падаю у відчай,
Не показавши крик душі сумний.
Й не бачу вже я світ прозоро- чистий,
А бачу пекло у багряно- жовтих кольорах,
Я людям віддавала лиш любов та ніжність-
Тепер тримаю їхню злобу на руках.
І хоч вже літо чотирнадцяте пройшло,
Й на деякі дрібниці мені ще не все рівно,
Проте, щоб боляче так не було,
Не дивлюсь я на світ вже так наївно.
08.07. 2014
