Мені, насправді ,мало чого треба,
Нічого зі собою не візьму,
В чім народилась з тим й піду до неба,
Хіба земельки жменьку підхоплю.
Бо ж тут життя заховане в землиці,
Всі радощі, турботи, мрійні сни,
До серця пригорну знайомі лиця,
В моїй душі залишаться вони.
І коли зорі заблистять на небі,
А місяць сріблом землю обійме,
Я стану зіркою і засвічу для тебе
Моя країно! Родила ж ти мене!
Й хоч вічність довга та й любов безсмертна,
Вона цвістиме кожної весни ,
А я молитву , душам благодатну,
Зішлю на землю. Хай несуть вітри!
Дуже приємно від Вас це чути. Ви маєте смиріння, а це прикрашає Божих дітей. Я не хотів Вас повчати. Ви пишете гарні вірші. Мою увагу привернуло слово зійшлю. За логікою, воно саме доречне. Просто я ніколи ще не зустрічав такого слова. Але поет - то творець, і має право творити нові слова. Дякую Вам за доброзичливість.
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно познайомитись. І тут ви праві.Таки у моєму значенні мусить бути зішлю, "бо зійшло сонце,зішлю тобі промені". Дякую.