Щебетала ластівка над її віконечком,
А дівча дивилося лагідно на шлях,
Очі волошковії а сама, як сонечко,
Чи не пролітатиме її долі птах.
Щебетухо-ластівко, щебечи на доленьку,
Може тоді суджений гляне у вікно,
На плече коханого ти схили голівоньку
І тоді ви станете разом на крило…