Не знала я, що духом я слабка,
Що із спокусою боротися не зможу,
І часом думаю, що я така одна,
Коли грішу, то думати не хочу.
А згодом в роздумах одна, без сну,
В думках верчу усе, що натворила,
Шепочу Богу, що нікчемно я грішу,
В душі тягар, що знову так вчинила.
В страху молюсь і каюся в сльозах,
Господній хрест безпам’яті цілую,
Та знов спокуса не іде одна,
І свою працю каяття марную.
Безглуздо знову падаю у гріх,
Неначе каяття в душі не маю,
Якщо колись в раю, я стану на поріг,
Чи оправдає щось мене.. не знаю.
Лю...
Чудово і правдиво, але не відчаюйся, люба. Як щиро каєшся перед людьми, так і ще більш щиро покайся в Ім'я Господа Ісуса перед Господом і віддай Йому з вірою все те, що ти не хочеш, щоб було воно в твоєму житті. І, так, як гасне світло, коли ти натискаєш на вимикач, так згасне в твоєму житті те, чого ти не хочеш більше робити. Пишу не з терії, а з власної практики. Нехай тебе благословить Господь і дасть тобі мир. Можливо це лиш тема, а не вилиті твої почуття.
Лю відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово і правдиво, але не відчаюйся, люба. Як щиро каєшся перед людьми, так і ще більш щиро покайся в Ім'я Господа Ісуса перед Господом і віддай Йому з вірою все те, що ти не хочеш, щоб було воно в твоєму житті. І, так, як гасне світло, коли ти натискаєш на вимикач, так згасне в твоєму житті те, чого ти не хочеш більше робити. Пишу не з терії, а з власної практики. Нехай тебе благословить Господь і дасть тобі мир. Можливо це лиш тема, а не вилиті твої почуття. 
