Рясний надворі дощ іде сьогодні,
Він ніби ллє суцільною стіною…
Люблю я дощ і вдячна цій погоді, –
З тобою обвінчала нас весною.
Пригадую, як вперше ми зустрілись,
Тоді ішов докучний дощ поволі,
Весна цвіла, птахи вже прилетіли.
Дощ пильно промивав стежини долі.
Великі краплі падали із неба,
Криштальні сльози в душу западали,
Та розбивалися об ґрунт квітневий.
Такі дощі давно вже не бували.
А дощ все лив, мочив весни принади,
Мив світ увесь, серця і душі чистив,
Хоч він не знав, але все падав, падав,
Те, що було до цього, щоби знищить.
Дощ змив сліди і заживив всі рани.
Ми йшли й ловили дощове намисто.
Ці краплі дощові нас об'єднали, –
Земля прекрасна сяяла барвисто…
03.03.2011 р.
