Запам'ятай її такою,
Поки останню мить "твоя".
Здається запахло вже весною,
І вона йде з твого життя.
Подивись на червоні вуста,
Ти їх більше не поцілуєш.
Це ти завинив, не зима,
Про це ти ще пожалкуєш.
Запам'ятай лінії її лиця,
Вона не повернеться в твою сторону.
Вже не тобі наступний раз всміхнеться,
Збудована межа її кордону.
Глянь в її очі стурбовані,
Це ти наповнив їх слізьми.
Вони не будуть в тебе більш закохані,
Та іншими наповняться людьми.
Згадай усі її мрії,
Про ваше щасливе буття.
Про " в горі та в радості разом " надії,
Це ж ти перетворив їх в сміття.
Нагадай усі її рухи,
Що так подобались тобі.
І всі ті стрімкі звуки,
Що ти згубив в імлі.
Передивись себе у її снах,
Ти й там коханим зоставався.
Ти поборов її найбільший страх,
Що глибоко у серці розсипався.
Ти ж з нею горя не пізнав,
А лиш усмішки дарувала.
Без неї ти не жив, а існував,
Поки вона тебе не знала.
Тепер же ти стуливши губи,
Стоїш і дивишся у слід.
Дурний, ти ж на віки її погубиш.
І другий не дочекаєшся прихід.
