Поезіє, могутня сила!
Незламний дух усіх епох
несуть віками твої крила
у всесвіт творчих перемог.
У всесвіт рими і натхнення ,
високих слів і сподівань.
Немає в них другого ймення
лише мільйони міркувань.
"Найперше музика у слові" ,-
Верлен колись давно писав.
У горі радості й любові
в цю музику він душу вклав.
Й звучить ця музика віками
у віршах славних авторів,
які життя подарували -
Поезії, лиш тільки їй.
"Реве та стогне Дніпр широкий" -
в словах славетних, Кобзаря.
Мов сивий птах ,струна шепоче:
"Зійшла вечірняя зоря".
Тут й досі ще сопілка грає
і мавка монолог веде,
надія більше не вмирає -
У Лесиних віршах живе.
Величний в часі слід поета -
Поезії легке крило -
сонета, оди, тріолета -
Правічно в ньому проросло.
Поезіє! Ти вічний біль
утіха, мука, й ласка!
Але всьому наперекір
ти незвичайна казка.
Невідворотна й нездоланна
з сердець черпаєш волю.
Твій промінь світлий, невблаганний
скував собою долю.
"О слово рідне, орле скутий",
Ти заклик різних поколінь.
Ніхто тобою не забутий,
Ніхто!Навіки! Без сумлінь!
Поезія! Могутня сила!
Священний відгомін століть!
щиро дякую
