У вицвілій тиші німої дрімоти
Нашіптує грудень зими привороти,
Змороженим басом.
Заклякли в боязні під льодом калюжі.
На вікнах розквітли прозірчасті ружі,
Що витечуть з часом.
Промінчиком сонце голубить бурульки.
Розкурює вітер закопчені люльки
Печей над дахами.
Мережать синички галуззя вільхові.
Пряде полохливо в тепленькому схові
Зайчисько вухами.
Вовтузяться миші в кургановім тілі.
На обрії сунуть хмарини дозрілі
З нюансом завії.
Ще мить й проти сонця займуться жаринки.
Опустяться тихо тендітні сніжинки
Алмазом на вії.
В чарівності білій німої дрімоти,
Шептатиме січень зими привороти…
В гонитві із часом.
Чудовий зимовий пейзаж, по якому хочеться і самому пройтись і відчути красу миті через Ваші емоції.Довершено.Заходьте на вогник, коментуйте.З повагою Пломінь.
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую за візит та запрошення! Обов*язково завітаю до Вас!
Чарівні пейзажі заворожують! 
