Це озеро…
Навіщо ти мені?...
При сяйвіі ночі не шукають броду…
Це чорне плесо – викликом мені…
Підніму плаття…
І ступлю у воду…
Це чорне плесо…
Біля моїх ніг…
Ще крок один… І по коліна… вище…
Підняли сови істеричний сміх…
Над головою в мене –
Вітер свище…
Кричали сови…
Ніби уві сні…
-Це все омана… можна і втопитись…
Мене торкають води чарівні…
Підніму плаття…
Я іду – Напитись!!!
Це чорне плесо…
Дивні почуття…
Шовкові води огортають тіло…
Які незнані досі відчуття…
Яке мені до сов
Скажених діло?..
Це Озеро…
Навіщо ти мені?...
Регочуть сови – Там немає броду!!!
І чорне Плесо – Викликом в мені…
Підніму плаття… І……..........
………..ступлю…. у воду…....
Таємниче чарівно... Ви - чаклунка!
У вас завжди так вдало кадри підходять до вірша, що я задумалась: а що до чого ви підбираєте?
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зазвичай-картинки під вірші... інколи-навпаки... майже все-із готики..моя дочка робить круглі очі-і запитує...мама...ти що?...це все-одно,як пальто купляти до лаку для нігтів!
- тільки не втопитись!
Та й пити небезпечно - у воді мікроби,
Можна набратись якоїсь хвороби...
Та звертайте уваги на жарти...
Життя без романтики - нічого не варте.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую ВАМ,Тетяночко... тільки Напитись...Напитись...і ще раз Напитись...як заповідав вождь всіх часів і народів...