Поряд зі мною уже їх нема,
Осінь спливає і скоро зима,
І за роками полинуть роки,
Але не вернуть до мене батьки...
Так їх бракує мені у житті,
Свята без них уже зовсім не ті.
Мамина ласка, таткові жарти...
Взнала тепер лиш чого вони варті.
Тож у життя уже я понесу
Таткові жарти, матусі красу,
Часто звертаюсь зараз до Неба,
Бо у батьках не минає потреба.
Жахи нашого життя. До 16 років мамине фото було під подушкою. Після того, як лишилася татка, думала втрачу розум. Час не загоює рани.......
Любонько, тримаймося...........Обнімаю.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так би хотілося сказати своїм батькам -Мамочко тато, я вас люблю! Хоч зараз і кажу, та вже не чують. Як жили , здавалося ці слова зайві! І так же знали!!! А чи ж знали? Царство небесне батькам!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щирі співчуття вам...слова розгубилися, розумію ваш біль...мої батьки обоє біля мене, я ціную кожну мить проведену з ними... Дай вам Боже добра і миру, а ваші батьки, вірю, моляться за вас на небі...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто не втратив батька чи матір не зовсім зрозуміє 
