Розривають думки мою душу,
Біль нестерпний пронизує серце,
Позбирати до купи не можу,
Всі ті дні,що назвала я щастям.
Я не знаю в якому я світі,
Чи жива я,чи вже помераю?
Ти тепер не чужий,і не рідний,
А я досі тебе кохаю...
Я заплуталась мов в павутинні,
І вже ліку часу не маю,
Світ давно перестав існувати,
Бо здається тебе вже втрачаю.
А ти знаєш? Я згадую миті,
Де ми вдвох ніби час зупиняли,
Де купалися в ніжності світу,
Де кохали! Не стримно кохали!
Я живу лиш тобою й для тебе,
Кожен день в самоті прокленаю!
Кожну мить,що одна,я без тебе
Я у пам'яті болем лишаю.
Небо бачить як мучусь ночами,
Воно тихо заплаче зімною.
Хто дасть відповідь,що буде з нами!?
Хочу бути лише я,з тобою!
Знов мені не заснути до ранку,
Буду сьози я жадно ковтати,
І можливо не буде світанку,
Бо без тебе мені не жити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.08.2014.
