Таке буває рідко.Життя як чисте небо,
безхмарне,без дощів і громовиць.
Живе собі людина дитиною в колисці,
Дюймовочкою в квітці,не знає горя,бід.
І виросте в любові батьків і рідних,друзів.
Життя безхмарне видно Бог дає.
Таке буває рідко.Один по всій окрузі
і усмішки всім людям роздає.
Таке буває часто.Життя як чорні хмари,
що обступили небо і сонцю не дають
пробитися промінням на землю в наші душі.
Замерзші і самотні-в них квіти не ростуть.
Життя як лід застиглий.Скує думки і серце.
Промінчик сонця-диво,всміхаєшся йому.
Та вітер знов нагонить на небо чорні хмари
і ти не розумієш навіщо і чому?
Хто знає чому різні складаються в нас долі?
Той у теплі і ласці з дитячих літ живе.
А той у світ приходить нещасним сиротою,
так щастя не діждавшись із нього і піде.