коли спитати в когось
чи доїв він свій сніданок
то завше скажуть ні
чому ми поїли усі сніданки
чому позривали усі яблука в
літі
так і не надкусивши кожне
чому залишили усю білизну
на шворках
так і не познімавши її перед
виходом
чому всі розглядають її
чи їм теж треба
не лишили і крихти тому
сумному бродязі
який усі години сидів під
нашими вікнами
і слухав тишу
окрім неї нічого не було
хтось з нас забув конверта з
грошима
які витрачаються на нові
сервізи
і набори постелі
хтось залишив недописане
полотно
дивлячись на яке можна
розгледіти чорну цятку
між білого фону
ким вона мала бути
чим вона мала бути
чи снідала вона з нами?