Скажи усім, замріяна печаль,
Яка у світі ти солодка мука,
І як болить та тисяча прощань,
Як ніжне серце губиться у звуках.
Які є сни - яскраві і живі,
Як липень задихається від спеки,
Як тонуть дні у вічності-воді,
Який весь світ для нас близький й далекий.
Що є любов і як вона горить,
Як місяць огортає срібні зорі,
Яка на цій землі цвіте блакить,
Які скарби в людині, а не в морі.
Як нам буває солодко і жаль,
Які холодні руки і світанки,
Скажи усе, замріяна печаль.
Лиш ти завжди в душі говориш п'янко.