Життя… Що воно таке не до кінця зрозуміло. Чи є справедливим, що одні йдуть, інші залишаються. Чи все природа чинить по справедливості? Не нам судити. Треба лиш самим робити все справедливо по відношенню до всіх. Про справедливість не мені говорити, бо
Хто я?
Не писака, і не поет.
Я просто сам собі сиджу пишу,
Не складу я ні один сонет,
Про якусь фігню на папері ручкою шуршу.
Ніхто я, це тільки спроба
Думки упорядкувати,
Хто захоче, тому передати,
Тому і невисока слів цих проба.
Розписую свої я мрії,
Є вони у мене як і в усіх,
Та викликають вони лиш насміх.
І час переходити б уже до дії.
Так тільки туплю сильно я без міри, ,
Настала мить вже прокидатись.
Мить, щоб залатати в душі діри,
Лиш доброму ділу віддатись.
Нарешті скинув злісні пута,
Не бачив раніш цього маршруту,
Що обов’язково приведе до мети,
По ньому твердим кроком буду йти.
І в майбутньому, через певний час
Буду я не ніким і не просто кимсь!
Зроблю не просто щось комусь,
А добра справедливого для всіх нас,
Для вас, для всіх!
І однаково мені на цей глузливий сміх
В кінці, коли хтось це прочитав,
Бо той, як птах, у небі не літав!
Червень 2011.
