я не знаю скільки залишилось нам для завершення наших історій
я не знаю книг де писало б що таких чудес не буває
я давно вже не є собою - я загарбник чужих територій
а в загарбників щастя не буде, їхня совість їх згодом вбиває
ти собі не шукав "на завжди", ти просто шукав охочу
якій міг би стати повітрям, міг би кожної ночі снитись
я ніколи сюди не повернусь. я ніколи, мабуть, не захочу
йти туди де ковтаючи рідний запах виникає бажання спитись
я залишила гордість вдома, десь навпроти твого будинку
там, куди ти вже десь під ранок повертався один, зазвичай
і коли ти мене побачиш межи люду, якусь хвилинку
не лякайся того що біль так знівечив моє обличчя
Помаранчева
