місто втручається в моє життя
навіть у транспорті
не докуривши повітря
дихають видихають мені
в очі безпритульні відсутності
посмішок
а ти десь там
у випарах свого асфальтного міста
у своєму вікні маленькому
кольору неба скошеного травою
вся пахнеш цукатами на балконі
залитому сонцем і какао з пінкою
і тільки ти спитаєш потім
у мене як в дзеркала
"як ти, люба?"
хоча вже знаєш усі мої
короткі як у піаніста пальці відповіді:
"місто втручається в моє життя
навіть у транспорті
так прикро і слизько"