Замкнутый между скал
Начал таять лёд.
В это весеннее утро
Вода пробилась сквозь мох,
Ощупью ищет дорогу.
Сайгё***************************************
над урвищем самотності
сумують сни
їхні тіні зачіплюються за павутиння смутку
їхні промені гаснуть в холоді безглуздя
десь під сірезним смоком днів
що завис над льодяними скелями
на дні дОсвітків дзюрчить річечка —
то Мрія
яка хоче побачити сонце
і довгими ночами перешіптуватися із зірками
зрештою
можливо розтанцюється гроза
і сель дрібним камінням
обрушиться на липуче павутиння
і здригнеться урвище
і дощ змиє вчорашню темінь
і лелітки із хвиль кучерявих
злетять білими голубами
і два серця зустрінуться
в подиві світання
так народжуються перші промені Зорі
іскри з яких розсипаються в чар-руту
і вона вкривається квітом
дві зірки стрілись
на перехресті див
рута розцвіла
— тихо...
Серпень струшує наші мрії
які в зоряній колисці перетворились в зерна «Завтра»
підстав обрус витканий із райдужних ниток серця
і зернини проростуть
маками
волошками
рутою
і скеляста прірва з обледенілими скелями
перетвориться
в оазис літа
ранкові роси
світяться у руті
зірок коралі
**********************************************
Утагава Хиросигэ. Ущелье.
хоку просто чудові, а верлібри, схожі на Рось, що перетікала з камінчика на камінчик в кращі свої часи... вчерашню темінь - можливо опечатка
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, одруківку виправила (не догледіла і комп. не виправляє...)
- а таки, так є якась спільність з нашими річками, що місцями в"ються між гранітними крутими берегами...
- зараз ті камінчики визбирали і вони втратили свою вікову неповторність
Моє серце відгукнулося на Ваші рядки прискореним стукотінням 
