Навіяно піснею…
«Тобі вклоняюсь, доленько моя,
За те, що в Україні народився,
Що у красі і щасті виріс я,
І материнським словом причастився!»
Степан Галябарда
Волинська земля, моє джерело,
В красі я твоїй народився…
Я дякую Богу, мені повезло,
Що словом землі охрестився.
Я знаю, як сіяти треба хліба,
Ростити і їх доглядати,
Коли ж бо приходять врожайні жнива,
То вмію косити і жати…
Кохання своє в цьому краї знайшов,
Збирав тут гриби і суниці,
Сюди повертаюся знову і знов,
Повітрям землі освятиться.
Тут Мавки живуть і міцні Лукаші,
Тут небо синіє інакше,
Тут птахи щебечуть в ранковій тиші
І інколи вивільга плаче…
Не бачив я кращої в світі землі,
І неба, як в нас на Волині,
Тут щастя своє, тут свої солов’ї,
Озера, як льон, сині-сині…
Моя люба Волинь, краю мій дорогий,
Пишаюся земле тобою,
Тобі я бажаю цвісти і цвісти,
Лишайся завжди молодою!
Очень Красивый и Светлый стих 
