Маленькі руки брали сухаря,
А оченята відблиском раділи,
Шматочок долі, що дала земля,
Малій дитині додавали сили.
Ростили хліб, бо голодно було,
Шуміло жито, наче хвилі в морі
І щедре поле колосом цвіло,
Щоб золотим зерном лягти в коморі.
А потім млин і сіялась мука,
Розчина в діжці, що п’янила хату,
І чиста в тісті мамина рука,
Робили з дня для нас велике свято.
І буханці лягали на столі,
«Шишки»* із боку – смакота від Бога,
Чекали завжди діточки малі,
Із ними вибігали на дорогу.
Ділилися, бо свято у сім’ї,
А взавтра в когось буде хліб із печі,
Голодні діти, матінки землі,
Хліб смакували у літа малечі.
І ось тепер із сухарем в руці,
В беззубий рот збираючи по крихті,
Пригадую я руки у муці,
І свіжий хліб у «шишках» золотистий.
«Шишки»* - нарості на буханці хліба, що дуже любила малеча
А Ви примусили мене пригадати, як в 47 році один раз наша бабуся принесла 3 буханки "кирпичика" 1 кг масла. Поклала на стіл зі словами: "Їжте!" І ми, три брати, три онука, поспіхом їли це. А бабуся Зіна дивилась на нас і плакала. Це був перший день відміни карткової системи в Києві.
Зворушили... 
