́́́
Наснився сон, що ніби ми в обіймах
Стрічали ранок на любовнім ложі.
І в сні були немов в індійських фільмах
І на героїв тих були так схожі.
Я пив із вуст давно забуті роси,
Вдихав на повні груди мед кохання,
Вплітав зірки в густі дівочі коси,
Та в відповідь почув лише зітхання.
В твоїх очах гіркі застигли сльози-
За вкрадені хвилини насолоди.
І я вже знав: в них притаїлись грози,
І не чекав вже доброї погоди.
Ти не моя і я твоїм не стану,
Ніч пролетить, засвітиться світанок,
Загасить сон ранковий, як оману,
Лишивши в серці рану наостанок.
такий собі мікросмуток від змісту,що завершує вірш...але ж таке воно життя: то любов,то омана.Завжди із задоволенням читаю Ваші майстерно - душевні твори.Дякуhttp://www.poetryclub.com.ua/img/wysiwyg/16x16/image.pngю!
...квіти від душі - http://www.look.com.ua/download.php?file=201209/640x480/look.com.ua-15953.jpg
