Кого це все
Хвилюватиме після
Нас,
І ким залишимось
Ми після всього:
Зима пересипаючи
Крихту за крихтою
Час,
Сіючи в землю
Зерна,
Розсипаючи їх
На дорогу,
Говоритиме поза очі
До воронів-круків
Чорних мов ночі
В холодний лютневий
День,
Годуватиме
Їх із рук,
Із материнських
Глибоких кишень
Вивільняючи
Холодні вітри,
Лети, вороння,
Лети!
Шляхи на землі
Також небесні шляхи!
Пересікаються на
Узбіччях,
Прямують уздовж
Води.
Тільки найвужчі
Стежки
Насправді ведуть
До мети,
І тільки весняні
Мрії,
Повертають,
Як прийде вирій.
А поки
Ми всі на холодних
Кордонах
Зими.
Відправляю тобі
Телеграми,
І чекаю твої листи...
