Отож привіт усім…
сьогодні хочу поділитися з вами халвою, передноворічним холодом і кипою списаних А4, на яких завмер втрачений час, десь поміж дивних рим і стратосферою червоного Марсу…
це все називається алергічно - ліри4ний відступ…ви знаєте, як кажуть якщо у чоловіка не всі вдома, він призводить до себе жінку))) це смішно, але мова зараз не про це…досить давно в моїй мозковій системі конфігурується одна тривіальна концепція, яка торкається мене особисто і дуже близьких людей…
сформулювати її можна наступним чином, почув я тривожні сигнали про те, що люди думають що їм варто бути одними серед ритмів реальності в яких вони тонуть з головою…ні це помилкове твердження з самого по4атку…чому? Запитаєте ви, ще мабуть скажете, що в кожного з нас своя позиція, що її треба поважати…або іще з десяток істеричних і нерозумних аргументів…ЛЮДОНЬКИ… НІ і ще раз НІ…людина це істота соціальна, і коли вона виходить з лона матері, починає контактувати з тим, що її ото4ує, навіть для того, щоб створити нове життя потрібна праця і любов двох…в кожного з нас своя ціль, своя функція у суспільстві…якщо навантажувати свій бортовий комп’ютер, можна бачити картину в якій кожен має своє місце, свій контур і експозицію…давайте подумаємо про ПРИЧИНИ таких думок про вічну самотність…це може бути низка невда4 в особистому плані, нерозуміння оточуючих, підводні камені з колегами, тобто коли людина переживає масу негативу зі сторони інших, і не має то4ки опори, вона втрачає віру у щирість і простоту відносин…і ховається по темним закуткам з раненою душею наодинці…поволі вбиває любов у собі, однак ми маємо розуміти, що це все тимчасове і пройде, біль зникне, ножиці розріжуть бинти, і серце знову навчиться бачити, а долоні захочуть стискати чиїсь теплі руки…життя це складний алгоритм, де трапляються чорні діри, які забирають наше світло…також ми всі просто обожнюємо думати про те, що МОГЛО б бути…і не зважаємо на те що МАЄМО зараз…ахала це самодурство, тільки робить все гірше
залиште місце у душевній скрині для любові, для цього гарячого вина розлитого на постіль на якій ви приємно коротаєте ночі, це те що єднає, дає відчуття свіжості кожної днини, прагнення до боротьби, і розуміння того, що НАРЕШТІ все МОЖЛИВО…і нічого вас не обмежує…
знаєте, як я це розумію…це коли сидиш навколо знайомих тобі людей, десь за пивом, звідусіль чути якийсь регіт, крики, феєричні дискусії…ти і ніби сам, приймаєш у цьому участь, але насправді ти з нею, ти тут заради неї, її рука у моїй є драйвером, сполучником двох незрозумілих одиниць біомаси, і всі мої сни, переживання, мрії і почуття нерозривно пов’язані з її сміхом…(як і з нею загалом) ця невидима ейфорія, дозволяє зі сміливістю дивитися на рекламні голограми, які скачуть як коні по багатоповерхівкам, терпіти холод коли чекаєш її, долати сумніви, зауважувати її постійні зміни, втілювати в життя всіляку романтичну маячню, цікавитись для себе новими сферами…
любов – ось те що є універсальною панацеєю, від усіх негараздів, я прописую її вам у безмежних дозах)))
ID:
461327
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.11.2013 20:08:55
© дата внесення змiн: 18.11.2013 20:09:42
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
