Омріяна свобода нам наснилась,
У тому сні ми згадуєм Універсал,
О Україно! Ти здійснилась!
Та сумнів кожному крізь віру проникав.
«Червоні» дерлись, як із пекла злидні,
То мітинг мирний, а то злісний бій.
Криваві плями вишиванки вкрили.
Наш сон скінчивсь, народе мій!
Повстаньмо, друзі! Нуж-бо зброю в руки!
Цілую матір, як в останній раз…
З жагою помсти рветься потяг в Крути,
Вперед, брати! Настав вже час!
А їх мільйон, озброєних щосили,
Та страх не корить молоді серця.
За Батьківщину йдем невпинно
до переможного кінця!
Нас всіх забрали – 27 студентів,
В шеренгу відчаю розставили кати.
Ми стали в чергу за своєю смертю.
Заплющить очі милість нам дали.
І буйноцвітні діти України
На клумбі страти болісно стоять.
Не знає матір, і не зна родина,
Що вже прийшов наказ: «Стрелять!»
Ще перший постріл зойкнути не встигнув,
Як хтось з шеренги гордо заспівав:
«Іще не вмерли України…»
І кожен з нас підтримувати став.
І кулі ринулись у груди,
А пісня линула в вогні…
і ось нарешті темне дуло
У вічі глянуло й мені…
