Коли крізь стелю бачиш небо,
І не існує перешкод...
Ідеш до цілі через себе,
Розширюючи горизонт!
Шукаєш воду вищих істин,
І думаєш,що в тебе під ногами,
Закостенілі,вперті пофігісти
і побутово-звичні драми!
А ти?Навіщо ти прийшов сюди?
Множити обман,люзії,брехню,
І вічну метушливість суєти,
Ти хочеш видавати за борню?
Ти думаєш,що ти один неоромантик,
Що ти один насправді чогось вартий,
А інші лиш краплені карти у колоді.
Прикра похибка-ярмо твоїй свободі.
Ти хочеш втекти з під варти буднів,
Але,на жаль,ти не один на цьому судні.
ти прагнеш обійти сторожу днів,
Хоч ризикуєш опинитися на дні!
Очі поетів завжди сумні,
Кому несеш свої вогні?
Куди для чого ти,за чим летиш?
З буднів і складається життя,
А все інше так:все інше лиш,
Богом санкціоноване буття!
17.08.2013
І зовсім я тебе не ігнорю,во! 
Частіше?!Та я АЖ вчора у тебе була,просто не тут! 
"Очі поетів завжди сумні,
