Я тебе почекаю, бо час - не найгірший у світі ворог,
Тільки ти повернись назавжди, і нікуди більше не йди,
Між усіх тимчасових, яких вже було, напевно, сорок,
Думав тільки про тебе тендітно єдину, і незбагненно цнотливі сни...
І забудь вже про те, що в лютневому передмісті
Ти пішла собі геть і віддала у руки ключ,
Ми були ще діти, а діти ніколи не грішні,
Але з того часу стільки птахів полетіли у море з круч...
І хоча я бував після того холодним терпки́м,
Але ти залишались в мені ранішнім запахом кави,
Я почекаю тебе, нехай грози, дощі, семафори, туманний дим,
Ти лише повертайсь русявим волоссям своїм у промінні останнім заграви...