ПРИЗНАЧЕНА СТРАЖДАННЮ
Не вірю владі більше, ні на крихту,
Так сталося, оця пекельна сила.
Свою брехню читає, як молитву,
Якою нашу віру й правду вбила.
Вона чужа, мов кам’яна без руху,
Святинь палила в злочині стояла.
У храмі пекла, дивно вся без духу,
Закон святий, на отче наш міняла.
Нема святого в неї, немає права,
Від остраху покручена убога.
Від гір пекельних, ця пекельна лава,
Свою сваволь, пускає проти Бога.
Все бачене, все чуване оманне,
Летить згори з грозою для народу.
Суття його призначене стражданню,
Ламає всіх, від сходу й до заходу.