Свято нині знову – веселись народ,
Бо Неділя Вербна надійшла з висот…
В куполах церковних сонечко зійшло
І Господню Ласку з неба принесло…
Піднімаю серце до свого Творця,
Що заради людства йшов аж до кінця,
Шлях свій подолаю крізь нестерпний біль –
Наберусь терпіння донести Хрест й свій…
Бо за тиждень Пасха – Великодній День,
То ж співає серце радісних пісень.
Дзвони споглядають там, із вишини –
Ждуть із нетерпінням дивної пори.
Гілочку вербову я візьму до хати,
З трепетом у серці свічку запалю…
Помолюсь душею за усю родину,
Небеса попрошу за свою сім’ю.
Дай же мені, Боже, сили віднайти
В будні а чи Свято душу вберегти…
Не розбити серце об гніву граніт –
Тільки відродитись, як вербовий цвіт.
