|
СМСка щастя
Побачення того вечора так і не відбулося. Прочекавши свого коханого у кав’ярні протягом двох годин, Світлана пішла додому. По дорозі намагалася вкотре йому зателефонувати, але його мобільний, був чомусь відключений. «Може щось сталось?» - подумала про себе.
Біля свого будинку розплакавшись, пригадала останню зустріч, що відбулася два тижні тому і слова сказані ним: « - Ти не умієш любити».
«Не вмієш». Ці слова, наче важкий камінь впали на серце. Що значить «не вмієш»? Що потрібно зробити, аби тебе покохали по – справжньому, на все життя?
Дівчину не раз діставали подруги своїми зауваженнями, повчаннями, які зводилися до одного: хлопці сьогодні люблять розкутих, крутих.
- А що коли я не така? Що мені робити? – запитала якось у матусі.
Деякий час ненька не знала, що сказати доньці, та одного вечора порадила їй надіслати
СМСку людині, яка також шукає своє кохання.
- Поглянь, скільки їх тут?! – показала на оголошення, в яких висловлювали бажання про
знайомства люди різного віку.
Читаючи їх до пізньої ночі, так і не змогла вибрати потрібного. Тож вирішила надіслати своє повідомлення навмання. Всього чотири слова: «Не сумуй, життя триває!» - за хвилину полетіли у невідомому напрямку. А вранці, на свій подив отримала відповідь: «Вже не сумую. Слава».
Не розповівши нічого неньці, того ж дня надіслала незнайомцю нове повідомлення, в якому прохала його розповісти про себе. В’ячеслав мовчав не довго. За кілька хвилин, він написав цілого листа. Щоб прочитати його, довелося стирати попередні СМСки. Лише так дівчина довідалась про те, що він мешкає у Сумах, є того віку, що вона і також шукає своє кохання.
- Невже так може бути? – запитала матусю, зізнавшись увечері.
- А ти поспілкуйся з ним – дізнаєшся, - загадково усміхнулася мама.
Світлана довго вагалась зробити перший дзвінок. І тільки наступного дня зателефонувала.
Слухавку підняв В’ячеслав. Він був радий неочікуваному її «візиту». Розмовляли довго. Після того, як зв'язок урвався подзвонив сам. За дві години спілкування, здавалось один про одного знали майже все. Але чути приємний голос Слави їй хотілось ще. Тож і наступного вечора знову полинула у Суми.
Невже так може бути? – запитала матусю, зізнавшись увечері
- Наші серця нам підказували, що ми можемо бути щасливими у парі, - згадуватимуть
пізніше вони.
Поки їх розділяла відстань, бажання ділитися таємницями і планами, щодня ставало більшим і сильнішим.
Через тиждень своє спілкування продовжили через Інтернет. Спочатку обмінювалися світлинами, а потім розмовляли віч на віч.
В’ячеслав був простим хлопцем, жив з батьком; не був крутим, уникав галасливих кампаній; любив поезію і писав вірші. Деякі встиг презентувати Світлані й отримати від неї схвальні відгуки. Вона стала для нього своєрідною музою.
- Вірші мені снилися і часто вночі я прокидався, щоби записувати їх у зошит, - щиро
зізнається.
Для них, здавалось, годі було шукати собі пару. За чотири місяці, досить добре зрозуміли, що підходять один одному, бо дня не могли прожити аби не почутися і не побачитися.
Одного вечора Слава повідомив Світлані, що хоче приїхати до неї, познайомитися з мамою, подивитися її місто. Дівчина не заперечувала. Наступного дня почала готуватися до зустрічі. Та коли прийшов очікуваний день, В’ячеслава чомусь не приїхав. Коли зателефонувала, зі слухавки почула стомлений голос.
- Я у лікарні столиці. Попав в аварію, а тепер відлежуюсь.
Того ж вечора з допомогою і благословення матері, вирушила у Київ. В’ячеслав не очікував її
Приїзду, розгубився, коли побачив.
- Як ти мене відшукала? – поцікавився.
- Мені допомогла любов, - зізналась щиро, без лукавства.
Три тижні Світлана була поруч із ним. Їй не перечили лікарі, ні його батько, а навпаки –
раділи, що хлопець почав швидко одужувати. Рани гоїлися майже без втручання ліків.
Коли Славу виписали, вони разом, і з мамою Світлани поїхали у Суми. За місяць відгуляли весілля, після якого, за спільною згодою повернулися додому до коханої.
- Я гадала, що подібне буває лише у фільмах, - зізнається сьогодні жінка, обіймаючи
щасливу родину із трьох маленьких та одного дорослого «Я». – А все почалося з СМСки щастя.
Олег ПОГИНАЙКО,
м. Дунаївці.
ID:
421881
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.04.2013 09:04:00
© дата внесення змiн: 30.04.2013 09:04:00
автор: Могилівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
