Життя,це дуже складна штука.
Не я слова сказав ці перший.
Одному радість,іншим мука,
Кому провалля,чи пік звершень.
Я, сам його не розумію.
Хоча здавалося,що знаю.
А щастя втримати не вмію.
Завжди згублю й наздоганяю.
А наздогнавши,розгублюся...
Незнаю,що із ним робити?
Ще, над невдахами сміюся.
А сам, не вмію просто жити.
Чого мені не вистачає?
Не розумію,не розумію!
Ніхто так мабуть не кохає,
Як я кохати тільки вмію.
Я не урод,та і не красень.
І між людьми не виділяюсь.
Чуть-чуть чудний,але не блазень.
Тож влісти в душі не стараюсь.
Життя мене поколотило.
Хоча прожив не так й багато.
Бувало добре таки било,
Та більш було воно як свято.
Я весельчак,усі це знають
Та це коли я між людьми.
Коли ж самого залишають,
То думи мізки розривають,
Біль відчуваю під грудьми.
Здає сердечко,наче пташка
Тріпочеться немов підбили.
У цьому світі я букашка,
Яку до того ж роздавили.
Ні,не на смерть,життя живріє...
Та хто його зцілить зуміє?..
