Висів прекрасний стиглий плід
Без імені і назви,
Це не лимон був і не глід,
А це лише початок казки.
Висів цей плід налитий соком
Із ароматом неземним,
З рожевим та блискучим боком
Ніхто не впорівнянні з ним.
Манив той плід і любувався
І не складав собі ціни,
Іноді з собою грався
Й не визнавав в цьому вини.
Всі на нього задивлялись,
Справді чудо із чудес
І губи самі притулялись,
Слава йшла аж до небес.
Всі хотіли скуштувати
Він радий був усім, усім,
Щоб не міг він спокушати
Перша я його і з’їм.
Зірвала плід і надкусила
І наче струмом пройняло,
Яка бридота і несила
Їсти далі це …
І наче сто тхорів спочило
У мене в роті в одну мить,
Краще б черви плід точили
Та не дурні таке точить.
Ти не овоч і не фрукт,
Ти щось таке гидке і гірке
Не їстівний скажу продукт
І цій красі не завжди вірте.
Не все оте, що красу має,
Я про оту красу назовні,
І з нутром зі співпадає
Це дві різні речі мовби.
Іншим наука. 
