В житті приходить час, коли тобі все набридає
- робота, коли тебе ставлять в позу
(хоча й в цьому знахотиш задоволення),
- і твій маленький бізнес, гроші, мудрість,
- чоловік, який тягне сіру буденніть, який не звертає увагу
- і діти, які стали дорослими і впали стиглими плодами на землю
яку ти розпушив терпінням, зросив потом,
зробив придатною для їх( дітей ) проростання.
Обертаєшся назад і застигаєш від думки, що ти в цьому світі
нікому вже не потрібний, ні панам, бо ми в них ніхто,
ні чоловіку, бо ти просто Є,
ні дітям, бо вони в\'язуть вже свої сім\'ї,
ні ти сама собі.
Ти одинока зробилась , нічия.
І розбиває тебе параліч думок від того, що, ВСЕ,
твоя місія закінчилася , і тобі моторошно , хочеться напитись, забутись, вмети.
Ах, що це за думки такі сумбурні? Невже затяжна зима навіяла? Женіть їх від себе, бо життя -це Божий дар і воно дається тільки раз. А ще в ньому є чимало причин для радощів і душевної гармонії! У слові "знаходиш" вкралася помилочка: замість "т" поставте "д".
Дуже вразив Ваш настрій. Аж плакати захотілось. Але так не є, як Вам здається. Повірте. Це тимчасове відчуття. Пройде. Бо без Вас насправді, всім було б дуже погано. Всі Вас люблять, я просто знаю це. Ось побачите, завтра буде краще!
temapk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку .Я знаю, що люблять, та справа в тому, що в моїй любові ніхто не нуждається, і мені нема кому її віддавати.