Мені не вистачало лиш тебе.
Даремно доля гралась з небесами.
Я ж загубила осінь і себе,
А доля розділила нас містами.
Мені не вистачало твоїх слів
І голосу, який болів дощами.
Ти ж викреслив мене із своїх снів,
Залишив наодинці із вітрами.
Мені не вистачало, як завжди,
Твоїх очей і мрій тих вересневих.
Тікай від мене. Але ні, не йди!
Лишися в постнадіях березневих.