Розумієш, шановна мати
моєї шановної матері,
ти бачиш занадто багато
сплюндрованої демократії.
Ти чуєш занадто багато
популізму та демагогії.
Не за це воював твій тато,
не за ці покоління убогі.
Розумієш, моральні догми,
за останнії двадцять вигнили.
І земля вже давно не стогне,
і не щедра дарами стиглими:
вона затаїла дихання -
що чекає на неї, чорную?
Ледве пахне влітку липами
у покинутих селах просторих.
Розумієш, шановна мати
моєї сім’ї величезної.
Мені важко теє казати,
та немає в нас незалежної –
ані думи, ані ідеї;
ба навіть слова всі фільтровані.
Кожен сам собі вже Прометей
чи прихований Лис фарбований.
18.02.13
0:53