Змія. Швидко підбирається до легень,
Душить не дає мовити слова.
Стою - вилитий вкопаний пень.
Відчуваю: попереду погана розмова.
Стукіт. Глушить усі думки.
У роті - пересохла Сахара,
Подай мені хоч трохи води!
Чи ти також, може, примара?
Стріляєш словами, мов з автомату.
Набої стрімко летять у мене.
Тремтить у тілі кожнісінький атом,
Серце у грудях калатає шалене.
Очі Твої, як моє серце,
Бісики в них: туди-сюди.
Сиплеш на рани чилійським перцем,
Палиш кохання старезні томи.
Я, як пожежник, тушу твою лють,
Намагаюся встояти під градом слів.
Але тобі мене не почуть,
А мені тебе уже й поготів.
