І знову вокзали, і стукіт коліс,
І поїзд поніс, і поніс, і поніс…
І знову перони, міняються дати.
Це вчора було, а що завтра – не знати…
Це вчора було та, напевне, не все…
Життя наче річка бурхлива несе.
Вже схуд календар. Тихо пам’ять сховала
Хвилини, роки, місяці до деталей.
І гадки не мала, що висох листок,
Отой, що слізьми роковими промок…
Та знову перони змогли нагадати -
Господь забирає для того, щоб дати…
29.10.12