"Повертайся сину, тут твоя земля,
Небо і калина, пісня солов'я.
Дасть вина і хліба сита чужина,
Та не дасть розради для душі вона".
( З репертуару пісень Миколи Гнатюка).
В чужину подались дочки і сини,
Залишали тяжко рідний край вони,
Рідну Україну, близьких край дороги,
Свої обереги - хатини й пороги.
Вдома залишились діти їх маленькі,
Та в думках й тривозі їх батьки старенькі,
Що жили й раділи дітям і онукам,
А в старшому віці ще піддались мукам.
Збігають роки на чужині, немов вода на бистрині,
Летять в каналах телефонних слова хвилюючі й сумні,
Й зростають непомітно діти, а поки
Не всі старі батьки витримують роки...
Українець здавна мусив тяжко заробляти -
Вже судилось предкам нашим океан долати...
Тепер нове покоління блукає по світу
І минають на чужині і весни, і літа.
Україно! Вже коли той час настане,
Що зле й лихе в тебе жити перестане ?
Й ми охоче залишимо далекі дороги,
На світанку повернемось на свої пороги.
8-16.12.2005р. Монтадо(Португалія).
