Я думала,що знаю правила,
Знайшла усі пазли,
Складала картину.
Та доля рукою об стіл вдарила,
Ніяк не знайду свою половину.
Не побачу, що там намальовано,
Хочеш -кричи,
Бажаєш-так плач.
Долею пазл один заховано,
А може і сотні невдач?
Мені повезло, чи не пощастило,
Ніяк не збагну,
Зараз не зрозумію.
Та щось так для чогось вчинило,
Значить колись я прозрію!