Ти приходиш додому втомлений.
Висмоктаний. Виснажений.
Пережований і виплюнутий
В натовп метро. В самий кінець
Черги у супермаркеті
( - Хліба не забудь купити!
- Хліба немає в хаті!)
Ти приходиш додому,
Де тебе вже чекають стоптані тапки.
Йдеш на кухню. Сідаєш за стіл –
Обличчям до стіни.
Щоб бути розстріляним
Її прискіпливим поглядом.
( - Ну, що там? )
Життя таке неконкретне.
Життя таке абстрактне.
Чорне і безспросвітнє, як квадрат
Малевича.
Вона ставить перед тобою тарілку
Гарячих, пекучих, пересолених слів.
( - Будеш вечеряти? )
Оце майже і все з чого складається твоє життя.
Це найточніша його ілюстрація.
А, ну так. Є ще дитина,
Яку потрібно вивчити, й поставити на ноги.
Хоча, якщо по-чесному – то на коліна.
Усе нормально. Як у всіх – за планом.
Тільки часом буває шкода,
Що не помітив, коли вперше зняв із неї одяг,
На зворотному боці її серця
Дрібними літерами надпис -
Made in China.
