Дивлюсь я на фото, милуюся ним і грається сонце промінням ясним,
Твій погляд бентежить і зве за собою, як зірочки в небі пливіть над водою.
Ця посмішка мила, чарівні вуста, шукає початку, а може кінця,
А руки, такі вони ніжні – не звичні, у квітки немов пелюстки променисті.
Чарівне волосся спадає на плечі, бо сонце зайшло і надворі вже вечір,
Я подумки поруч тебе відчуваю, поки обернусь – а тебе вже немає.
Отак і живу, день від дня доживаю, а що буде далі, я зовсім не знаю…
