Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Ну почему ты не пришёл - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, любові та тепла прагне кожна душа. Дякую, Олечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко, тепло дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепло дякую, Люба! Навзаєм!
Федик Юрій Михайлович, 16.09.2012 - 17:42
я деколи практикував писати від імені жінка та на чужу прозу . осмілюсь вам в коментарі показати.це на прозу автора - Солнішко Марина Сегодня день, когда тебя я жду, Когда я вечера, с волненьем ожидаю, С утра я места, для себя не нахожу, И мысленно, я время подгоняю, А время медлит, стрелки замирают, Когда же, наконец, ты позвонишь? И руки от волненья , замерзают, И спрашиваю телефон - чего молчишь? Уж скоро вечер, наконец, залился, Разрывной трелью, красный аппарат, Сердце взорвалось, мир остановился, И руки ,так предательски дрожат.. Его я ждала, я о нем молилась, Бить может сутки, а скорее три. И я с рассудком, наверное, простилась, Безостановочно взывая - позвони! Но мне звонили, все кто был не нужен. Я каждый раз, надеялась что ты, И умирала, наполняла сердце стужа, Ну а душа, об землю, билась с высоты. Рванулась к телефону, ну не удержала, Из рук он выскользнул , и медленно летел, А я успела жизнь, прожить сначала, Когда он, падая на пол, звенел. Я не могла поверить, что реальность оборвалась, Как будто в сердце, острый вставили клинок, И только, божьей силе, приписала. Я вновь, раздавшийся звонок.. А взор уже успел, мой помутится Я потянулась, словно в медленном кино, Но лишь сумела я, за трубку ухватится, А вот поднять ее, не было суждено. В глазах темнело, я себя спросила: Неужто, впрямь ты тронулась умом? Опять, за столько лет, ты полюбила? И смысл жизни, видишь только в нем? И я заставила себя, с колен подняться, И прошептала в трубку, дежурные слова, «купи что хочешь, будь сегодня в двадцать» А дальше закружилась голова. А дальше уж, в мыслях еще с тобою, В гудки отбоя, хрипло, я произнесла: Что правишь ты, навек моей душою, А я Люблю. Надеюсь. Верю. Навсегда Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш погляд з боку, насправді, сягнув глибини жіночого кохання, яке, якщо і має відмінне в чомусь забарвлення, по своїй сутності залишається незмінним. Це коли його трактувати, як справжнє кохання, позбавлене будь-яких пристосувницьких помислів, бо воно йде від серця, від душі і, якщо любляча жінка залишається наодинці зі своїми бажаннями, що нутрують всередині її самої то втамувати їх може тільки кохана людина. Щиро дякую, Юрій Михайхович! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепло дякую, Галинко!
Тетяна Горобець (MERSEDES), 12.09.2012 - 22:14
Валічко кохання тобі справжнього і ніжного!!! Не сумуй сонечко!!!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепло дякую тобі, Танечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...чекання само, мимовільно, сповнює тривогою... Дякую, Наталю! Таке з’єднання, що не знаєш, чи відправить, чи скине...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудесная картинка! Спасибо, Наталья!
gala.vita, 12.09.2012 - 11:38
о, это любовное томленье... но это все такое личное...переживательное...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...ну, да, у каждого оно своё... Спасибо, Витусь!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, щиро дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепло дякую, Танечко!
|
|
|