Ми сидимо,торкаючись плечима,
І часу лет вимірюєм очима.
Рахуєм плюскіт хвиль об теплий берег,
І літа п`єм останній злотий келих.
Нас небо під собою прихистило,
Й шепоче таємниці зорекрилі,
Про те,що вже незрима вісь світів,
Давно з`єднала душі наших днів.
І дві зорі під ранок утечуть,
За комір нам легенько упадуть