UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Про рими… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Терен, 22.07.2012 - 17:15
 Рима в серці,-Так в думках, Так щонебудь у руках, На папір лягло, Щоби не втекло. Валя Савелюк, 22.07.2012 - 09:40
...що таке свобода творчості і Особистості... вони щороку відновлюють себе, свою, Богом покладену, програму, розархівовуються щовесни із стислості насінини... і ніколи хміль не втратить розуму настільки, щоб повчати вишню, як їй, з його "кочки" зору слід рости, цвісти і плодоносити... тільки люди вважають за можливе "обстругувати" одне одного за "образом і подобою" власними і, найчастіше, убогими... поки що убогими... бо агресивність "учителів" свідчить про те, що це молоді душі -- перед ними ще довга дорога росту і розвитку... їх принцип -- "тільки Я!", але такий принцип і в клітин ракових...Лесю, не дозвольте їм калічити Поезію Вашу...отакий мій Вам "заповіт"... просто -- не зважайте на них... якщо такі досконалі -- нехай творять СВОЇ геніальні твори і ми будемо тільки радісно вітати їх... і тоді навчатися само- і добро-вільно... а то дальше формальностей, вигаданих такими ж формалістами, просунутися не можуть... схематики і бухгалтери... агенти Сміти... жерці Матриці... Валя Савелюк, 22.07.2012 - 07:52
люба Лесю, "перепалка", яка вийшла під Вашим віршем, така ж класична і вічна, як тема і рима -- кров-любов... це зразок "одвічного діалогу" Поета і... критико-написателя... вони, ті, хто рахує склади і висиджують рядки і рими, вичухують їх п"ятірнею з лоба чи потилиці (залежно від звички) -- не знають головного -- ВІРШІВ НІХТО НЕ ПИШЕ... тобто, НЕ ВИГАДУЄ! вірші -- це живі істоти і вони приходять самі -- до кого їм подобається приходити, хто їх чує, бачить і відчуває кінчиками пальців і кінчиком язика (можливі варіанти...  )... "бухгалтерам", які "роблять" вірші, слід би цікавитися у Поетів, як Ви і іже з Вами, як ЦЕ робиться, а не повчати тому, чого самим не дано.... звичайно ж, щоб когось ТАМ, де живуть вірші, сприйняли, як гідного уваги "секретаря", слід довго трудитися, але кров-любов -- це початок, перші кроки... дивовижне відкриття, що слова бувають "схожі" між собою! і взагалі,цей варіант римування нічим не гірший від іншого, дивлячись у якому контексті прозвучать...одне слово: ПОЕТИ -- бачать, чують, відчувають... непоети -- рахують, вилизують (і не тільки власні мертвонароджені тексти, а й усе, що на очі потрапить), повчають, "критикують", розставляють ідеально наголоси (щоб не "плавали"!... як у народних піснях наших, скажімо)... -- "трудяться", скандалять, наполягають... нищать, обпльовують -- формують суспільну думку... але це все -- мирське... умовне... статусне... штучне і роблене... звідки їм знати, що вірші -- живі істоти і калічити їх, підганяючи під залізобетонні трафарети -- гріх! сивий жах! повернуся я, мабуть, до затишної своєї шухляди... огидно бачити і дивитися, як шкурки від яєць Бога повчають... навіть в цьому абстрактному електронному умовному світі свобода не можлива... як виявилося... покину я, мабуть, сайти ці всі... зло і тут наступає... нарцисисти перверзні рясно сходять і швидко ростуть... все, на город, на город, до чорнобривців, космин, гарбузів і соняшників -- їм достеменно відомо, що таке свобода творч Наталя Данилюк, 22.07.2012 - 00:39
Щиро тебе підтримую!  Чимало поетів поряд з отакими зухвалими метрами,які полюбляють прискіпуватися до найменших дрібниць і постійно повчати,почуваються графоманами...У кожного свій рівень майстерності(як і в будь-якій іншій сфері) і не буває такого,щоб всі трималися певної планки.Адже це живі люди-індивідуальні і неповторні,а не запрограмовані роботи,які строчать однаково довершені вірші.    
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, на цьому й завершимо...Що і кому допоможе - то вже в Господньому віданні... А людині варто залишатися людиною! Це багато більше за вірші і за всі рими на Землі!!! Дякую, що завітали! Щасти Вам! Ліоліна, 21.07.2012 - 17:51
Хай живе і колоситьсяжито, вірші і пшениця, хай би хоч ня-ня-ня-ня, не кололась би стерня    
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та де ж її, неколючої, шукати?...))))Дякую, Ліоліночко! 
golod00x, 21.07.2012 - 17:49
Милая моя, я бы хотел, чтобы Ваше не "когось", а всех цепляло. Может, поэтому столь строг. Стихи, они работы требуют. Но работы не в смысле высерать нужное, а в смысле править, когда прёт. Только так.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
***У кожного свій Бог... Чи знаєте? І свій узір на рушниках. Своїм хрестом не покараєте - Замало сил на рукавах! Замало жито колосилося... Бо після слів чужих - лиш так! А серце римою налилося - Хоч може то і вбогий знак, Який рукам умілим правити! Та хай! Усе таки дитя - Котре не суджено добавити В оковах іншого життя. І кольори помалу вицвітуть, І очі згаснуть. Небеса Нещиру ноту з пісні виріжуть! Хоча й краса... Мабуть, краса... (21.07.12) Валентина Ланевич, 21.07.2012 - 17:40
Словотворення та рими і образи у кожкого свої, і вірно, ціпляють, коли написані від серця, від душі.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, п.Валю...Світ нарцисизму дуже плодовитий! Що вже тут вдієш?Треба залишати місце й для недосконалості, адже в ній теж де-якою мірою привабливість завіяна... Дякую Вам сердешно!
golod00x, 21.07.2012 - 15:22
И буду теперь заходить. А что до профессионализма... Я, знаете ли, не последний поэт в городе Киеве. Но так, бывает, лажаю. Главно дело - потом поправить, вылизать, отшлифовать. Пока стих не напечатан на бумаге, править его можно сколько угодно. Хотя стандартных рифм и образов всё же стараюсь избегать. Ну, шо, словарный запас не позволяет изыскать что-нибудь эдакое?
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, ми порозумілися...Все заключається у професіоналізмі, а межі цьому явищу нема! Та ріст починається все ж з малого... І в кожного - своє небо... А вилизування так чи так - а мусить бути, коли ідеш перед очі чиїсь))))) 
Крилата (Любов Пікас), 21.07.2012 - 14:47
Я вже писала на цю тему сьогодні зранку, але видалила. Гарно написали!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам...То надто експромтне... Думка...
Рижулька, 21.07.2012 - 12:49
Емоції, на мою думку головне у вірші, але і форма викладу мусить бути красивою. Ми всі не бездоганні, та головне прагнути до вдосконалення. Досвід і практика - мають велике значення.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно згідна! Але ж бо й мусить з чогось починатися...))))
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А все в житті - дуже просто...поки не почнемо самі ускладнювати! Дякую...
Лілія Ніколаєнко, 21.07.2012 - 12:24
Будемо боротися усім Клубом поезії із злими ПМ!  (жартую) Насправді критика потрібна і корисна, але лише тоді коли вона конструктивна і добра. І до новизни теж треба прагнути,не стояти на місці. Але коли техніка стає на перше місце, псуючи собою ліричний задум, образність, душу твору - це уже не майстерність, а просто занудство... Звісно, зараз набагато вищі вимоги до віршування, ніж були ще 50 років тому. Але якщо у талановитого автора на 100-200 віршів, один, два або навіть три рази зустінуться рими "очі-ночі", "любов-кров", то нічого страшного в цьому немає. Зрештою, для вірша набагато важливішим є понавненість самого рядка, а не те, яке в нього закінчення.Дякую, Лесю, що підтримали нашу "веселу" тему 
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Лілю... Ладна підписатися під кожним Твоїм словом! Я теж - за критику, але тільки конструктивну і таку, котра не ображає людської гідності! А тим паче не проходиться ржавчиною по струнах душі! Бо то - надзвичайно ніжний і трепетний інструмент... Надзвичайно! А критики... Критика має мати підгрунтя, а потім - і способи вирішення тої чи іншої проблеми. В іншому випадку - це просто випавлінювання свого его! Як на мене... Ще раз дякую, Лілю... І за тему, до котрої показала стежечку...))))
Фрау Ларсен, 21.07.2012 - 12:15
Якщо людина навіть не має справжнього дару, а душа її переповнена емоціями, то нехай собі пише банальні " кохання - зітхання ". Головне, що це від щирого серця  А справжні Майстри завжди були і будуть і знайдуть " свою " риму. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як на мене, не буває "несправжнього дару"... Просто є різні ступені сприйняття! От і все.Я теж в свій час наковталась за щирість... Та й і до сих пір де-не-де заполинить! Та хіба зміниш натуру? Хай твориться Вам, люба Фрау, від душі!!! 
Олександр ПЕЧОРА, 21.07.2012 - 11:57
...Але з роками ліпше і все більшене в римування вірю, - в почуття.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
