Лиш не кричіть мені услід «Постій»,
Коли я з вітром вибіжу за двері,
І не тому, що жду від Вас подій,
А лиш тому, що травлена вечеря.
Не треба слів на фотографії тих днів,
Коли здавалося, що завтра – це майбутнє,
Пройшли роки – я трохи посивів,
Однак все зайве у мені відсутнє.
Я знаю, що породите плітки,
І Ваші люди шепчуться так злісно,
Мені без Вас ще й так далеко йти,
А що говорять? То хай їм буде тісно.
Лиш не кричіть мені услід «Вернись»,
Ранковий сніг розтане на порозі,
Життя колись усіх нас все ж простить,
Лиш совість втримати ще треба бути в змозі
